Боже, мої очі щодня бачать денне світло і багатство світу у сяєві сонця.
Лише моя душа дуже часто подібна до незрячого,
Який блукає самотньо не знаючи правди своїх доріг.
Боже, як це насправді складно змиритись
Коли обставини складаються не так, як хотілось би.
Коли ті, кого любиш, ідуть,
А ті, хто ранить, приходять у життя.
Коли руйнуються плани,
А мрії не здійснюються,
Коли хтось хворіє
Або погіршується моє здоров’я,
Коли бракне коштів, а накопичується лише втома…
Боже, у світі миттєвого зв’язку і комунікацій
Я таки не можу знайти ні себе, ні Тебе
Однак у постійному шумі великого ринку,
на який став подібний наш світ
Ти залишився поруч – я знаю
І Тебе болить кожен мій біль
І радієш зі мною в хвилини радості…
Допоможи мені навчитись довіряти Тобі
Всі свої плани, бажання, наміри.
Бо Тобі видно значно краще, як має бути.
Позбав мене щоденного лицемірства перед самим собою
І навчи дослухатись до Твого голосу
бо Ти – нескінченна Любов
і Твій план завжди досконаліший.
Автор: Тетяна Трачук